Конспект уроку: Початок Української революції.

Урок № ____      Група____   Дата______   Вчитель______________

Тема 2. Україна в роки першої світової війни. Початок української революції.

Тема. Початок Української революції.

Мета: навчальна: схарактеризувати події, які започаткували Українську революцію; пояснити, як було утворено Українську Центральну Раду; визначити особливості складу Центральної Ради та її політичної програми; схарактеризувати основні політичні партії, які в цей час вели боротьбу за вплив на населення Наддніпрящини; проаналізувати розвиток українського руху в цей період; пояснити, як розпочався процес українізації армії; розкрити зміст понять і термінів «Українська Центральна Рада», «УПСФ », «УПСР», «Український національний конгрес», «українізація армії», «Вільне козацтво»;

Розвиваюча: розвивати вміння учнів здобувати інформацію за різними історичними джерелами;

Виховна: виховувати в них почуття патріотизму, повагу до українських громадсько-політичних діячів, які в 1917 р. розпочали боротьбу за державність України.

Тип уроку: комбінований.

Форми і методи проведення уроку: 

Обладнання: підручники, комп'ютерна презен­тація «Початок Української революції», словники, текстові завдання, роздатковий матеріал, завдання на картках, контрольні запитання.

Технічні засоби навчання: комп’ютер, мультимедійна система.

Міжпредметні зв’язки: Історія України.

Основні терміни та поняття: Українська Центральна Рада, УПСФ , УПСР, Український національний конгрес, українізація армії, Вільне козацтво.

Основні дати: 20 березня 1917 р. — створення Української Центральної Ради; 19—21 квітня 1917 р. — Український національний конгрес у Києві; 18—21 травня 1917 р. — І Всеукраїнський військовий з’їзд у Києві.

Використана література:  Реєнт О., Малій О,. Історія України: Підруч. для 10 кл. загальноосвіт.  навч.  закл. ( рівень стандарту, академічний рівень) – К.: «Генеза».  2010.

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• доводити зв’язок Першої світової війни і революції;
• характеризувати відносини Центральної Ради та Тимчасового уряду, давати їм власну оцінку;
• складати характеристики та політичні портрети видатних діячів Української революції;
• визначати причини та аналізувати події на початку Української революції;
• описувати повсякденне життя та визначати зміни в житті українського населення, пов’язані з революцією.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент уроку

II. Актуалізація опорних знань учнів

Проводиться у формі історичного диктанту, де учні письмово доповнюють речення або ставлять "+"  - якщо правильне твердження і " – " якщо не вірне. Після чого обмінюються аркушами і перевіряють роботи і здають викладачеві.

Історичний диктант

1.     Російська імперія у Першій світовій війні входила до……. (Антанти).

2.     Усусів очолював……..(М. Галущинський).

3.     Союз визволення України був заснований раніше ніж Головна українська рада (" – ").

4.     Німеччина бажала утворення самостійної Української держави ("+").

5.     Українські січові стрільці були створені…..(3 вересня 1914 р.).

6.     Галицька битва тривала………(18 серпня – 11 вересня 1914 р.)

7.     Галицька битва була переможною для…..(російської армії).

8.     Галицько-Буковинське генерал-губернаторство було утворене Австрійською імперією (" – ").

9.     Брусиловський прорив відбувся у червні-ліпні 1916 р. (" – ").

10.                        У 1917 р. населення українських земель позитивно ставилась до подальшого ведення війни. (" – ").

11.                       Під час війни господарство українських селян занепало ще більше ("+").

12.                        Передбачення російського керівництва про швидке завершення війни не справдилось (" + ").

III. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Чи позначилися події, що розгорталися у Петрограді, на ситуації в України? Саме це ми з’ясуємо на сьогоднішньому уроці.

Проблемне запитання

· Чи можна стверджувати, що події 1917 р. в Україні мали характер національно-демократичної революції?

Відповідь на запитання учні дають наприкінці уроку.

IV. Вивчення нового матеріалу

Політичні партії в підросійській Україні

Учитель. Після Лютневої революції активізували свою діяльність й українські політичні партії. Вони були одним із важливих чинників революційного розвитку 1917 р.

Робота з таблицею

На основі тексту підручника складіть таблицю «Українські політичні партії в Наддніпрянській Україні» та дайте відповідь на питання.

Назва	Лідери	Програмні засади
Українська партія соціалістів-революціонерів (українські есери) — УПСР	М. Грушевський, В. Голубович, М. Ковалевський, П. Христюк	ü    Аграрні перетворення; ü    ліквідація поміщицького ü    землеволодіння; ü    автономія України у складі Російської держави
Українська соціал-демократична робітнича партія (українські есдеки)— УСДРП	В. Винниченко, І. Мазепа, С. Петлюра, М. Порш	ü    Демократичні перетворення; ü    соціалістичні перетворення; ü    автономія України у складі Російської федерації
Українська партія соціалістів-федералістів (українські есефи) — УПСФ	Д. Дорошенко, С. Єфремов, О. Лотоцький, А. Ніковський	ü    Реформування господарства; ü    аграрна реформа; ü    збереження приватної власності; ü    республіканська форма правління; автономія України у складі федеративної Росії
Українська демократично-хліборобська партія — УДХП	В. Липинський, брати Шемети	ü    Збереження приватної власності і хуторянського селянського господарства; ü    автономія України; не відкидали й питання про незалежну Українську державу
Українська народна партія — УНП	М. Махновський, брати Макаренки, І. Липа, О. Андрієвський	ü    Незалежність Української держави

· Яким бачили майбутнє Української держави українські політичні партії?

Проміжний підсумок.

Після Лютневої революції влада формально перебувала в руках Тимчасового уряду (ТУ), який отримав повноваження від ліберальних кіл Державної думи. Основною опорою ТУ на місцях, і зокрема в Україні, були торгово-промислова буржуазія, землевласники, чиновництво та інтелігенція переважно кадетської орієнтації. Саме ці соціальні верстви почали створювати громадські ради і комітети, які розглядалися ТУ як представницькі органи місцевої влади. Широка демократизація суспільства (проголошення політичних прав і свобод, скасування національних та релігійних обмежень, смертної кари, ліквідація репресивних органів царського режиму, оголошення амністії) зумовили попервах популярність нового уряду на місцях.

Додаткова інформація (розповідь вчителя).

Серед тодішньої політичної еліти не було єдиної думки щодо майбутнього українських земель. Наймасовіша УПСР – лідер М. Грушевський, виступала за автономію України в складі Росії, за аграрні перетворення в інтересах селян, ліквідацію поміщицького землеволодіння.

УСДРП – лідери В. Винниченко, С. Петлюра виступали за соціальну перспективу і за автономію у складі Росії.

УПСФ – В. Дорошенко,С. Єфремов – реформа народного господарства; парламентська республіка.

Українська демократично-хліборобська партія – лідер В. Липинський за приватну власність; незалежність і хуторське селянське господарство.

Біографічні відомості підготовлені учнями.(приблизний вигляд, 3 хвилини для одного повідомлення).

Винниченко Володимир Кирилович (1880-1951) народився в с. Григорівці Єлисаветградського повіту на Херсонщині в сім'ї чабана. У 1900 p., склавши іспити на атестат зрілості, поступив на юридичний факультет Київського університету, де зв'язався з гуртками Революційної української партії (РУП). У 1902 р. заарештований, після виходу із Лук'янівської в'язниці позбавлений права навчатись в університеті. Через заборону жити в Києві виїхав на Полтавщину. Там він вів пропаганду серед селян. Будучи призваним на військову службу, втік до Львова, де ввійшов до складу Закордонного комітету РУП. Кілька разів переходив кордон з революційною літературою. Потрапив до в'язниці, але, звільнений за серпневою амністією 1904 p., знову виїхав за кордон. У 1905 р. повернувся до Києва і на 8 місяців потрапив до в'язниці. Випущений на поруки, під загрозою каторги емігрував.

Головував на II з'їзді РУП – УСДРП (Української соціал-демократичної робітничої партії". До 1914 р. жив у Австрії, Франції, Італії, потім нелегально приїхав в Україну, де його застала світова війна. Жив нелегально в Катеринославі, Москві, продовжував революційну та літературну роботу, брав участь у виданні легального журналу "Промінь". Після Лютневої революції прибув до Києва і брав участь в організації Української Центральної Ради, редагував орган ЦК УСДРП "Робітничу газету". У кінці червня 1917 р. очолив Генеральний Секретаріат (до 22 січня 1918 p.). Під час Гетьманщини став головою Українського національного союзу, потім очолив Директорію. Вийшов з її складу й емігрував. Після закордонної конференції УСДРП (вересень 1919 р.) вийшов з партії і організував у Відні Закордонну групу Української комуністичної партії (УКП), від імені якої видавав газету "Нова доба". У 1920 р. на короткий час повернувся в Україну. З 1934 р. жив у Франції; відмовився співробітничати з фашистами.

Єфремов Сергій Олександрович (1876-1937) - народився в с. Пальчик Звенигородського повіту Київської губернії в багатодітній (мав три сестри та дев'ять братів) сім'ї священика. Навчався в Уманському духовному училищі, потім Київській духовній семінарії. У 1896 р. залишив семінарію і, здавши екстерном екзамени на атестат зрілості при 1-й Київській гімназії, вступив на юридичний факультет Київського університету. У 1897 р. вперше був заарештований. Після закінчення університету (1901 р.) відбув військову службу і зайнявся літературною, науковою та політичною діяльністю. Входив до Загальної безпартійної української організації Української демократичної партії (УДП), був одним із засновників Української радикальної партії (УРП) та Української демократично-радикальної партії (УДРП). Одночасно працював в Селянській спілці, редагував журнал "Нова громада", співробітничав у багатьох українських виданнях.

Після поразки першої російської революції – один із засновників ТУП, член його ради. У керівництві ТУП займав центристську позицію. Після Лютневої революції - голова президії Союзу автономістів-федералістів, голова тимчасової ради відновленої УДРП, очолював Головний комітет Української партії соціалістів-федералістів. У цей же час займався дослідженням архівів Київського Головного жандармського управління (ГЖУ) та охоронного відділення, заступник голови Української Центральної Ради, перший генеральний секретар у міжнаціональних справах.

У 1919 р. відійшов від активної політичної діяльності. Тоді ж був обраний академіком, а 1922 р. віце-президентом Всеукраїнської Академії Наук (ВУАН). Очолював історико-літературне товариство та ряд комісій в галузі літературознавства. За радянської влади неодноразово (1919, 1921, 1922, 1929 pp.) заарештовувався. Засуджений за процесом Спілки Визволення України (СВУ) до смертної кари, яку було замінено на 10 років ув'язнення. Покарання відбував у Ярославлі та Володимирі.

Утворення Центральної Ради

Робота з таблицею

Причини і передумови Української революції
Залежне і пригноблене становище України. Великодержавницька політика щодо неї панівних кіл як Росії, так і Австро-Угорщини	Важке соціальне становище переважної частини населення	Невирішеність аграрного питання і питання соціального захисту робітництва		Піднесення українського національно-визвольного руху. Організаційне та ідеологічне його оформлення	Порушення стабільності Російської та Австро-Угорської імперій. Загострення їхніх внутрішніх проблем унаслідок Першої світової війни
Привід Революція в Росії (початок 8 березня (23 лютого) 1917 р.). Повалення монархії. Зречення Миколи II престолу (15 (2) березня 1917 р.)
Мета			Рушійні сили
Здобуття автономії як перший крок до незалежності			Українська національна інтелігенція, селянство, військові, робітництво

1. Користуючись таблицею та здобутими знаннями, поясніть причини, передумови, привід та завдання Української революції.

2. Поміркуйте, який зв’язок існує між Першою світовою війною та Українською революцією. (відео)

Учитель. Національно-демократична революція в Україні розпочалася в березневі дні 1917 р. 25 березня 1917 р. у Петрограді відбулася 20-тисячна маніфестація з приводу роковин смерті Т. Шевченка.

Через тиждень після петроградської маніфестації в Києві відбулися багатолюдні демонстрації під гаслами «Автономія України», «Вільна Україна у вільній Росії» тощо. На Софійській площі біля пам’ятника Б. Хмельницькому відбулося віче.

4 березня 1917 р. українські самостійники на чолі з М. Міхновським і Товариство Українських Поступовців (ТУП) погодились на створення об’єднаної організації з назвою Українська Центральна Рада.

Робота з поняттями чи термінами:

Автономія – право самостійного вирішення державних, місцевих чи управлінських справ наданих окремій частині держави відповідно до конституції. (записують учні у зошит).

Національно-територіальна автономія України, за Грушевським – це територіальне об'єднання всіх етнічних українських земель, організоване на основах широкого демократичного громадського самоврядування. Об'єднання самостійно вирішуватиме усі свої справи: економічні, культурні, політичні, утримуватиме військо, розпоряджатиметься своїми дорогами, доходами, землями, природними багатствами, матиме власні законодавство, адміністрацію і суд. Іншими словами, автономна Україна повинна мати всі державні атрибути.

Робота зі схемою

Склад Центральної Ради
Ліві				Центр				Праві
УСДРП		УПСР		УІІСФ		УПСС		УДХП

1. Які українські політичні партії увійшли до складу Центральної Ради?

2. Яким бачили вони майбутнє України?

Учитель. Головою Центральної Ради було обрано М. Грушевського, який 27 березня повернувся із заслання. Він одразу ж очолив Центральну Раду, надавши її діяльності чіткої політичної лінії. (відео 2)

Робота з документом

Опрацюйте документ та дайте відповідь на питання.

Із записів М. Грушевського

«Минули ті обставини, коли ми мусили виступати з петиціями, супліками, доказувати свої права навіть на культурне самоозначення... Нічого більш помилкового не може бути тепер, як витягнути старі українські петиції і подавати їх наново правительству, як наші домагання в данім моменті... Українського питання вже нема. Є вільний, великий українська нарід, який будує свою долю в нових умовах свободи».

1. Яке головне завдання поклав М. Грушевський в основу платформи Центральної Ради?

2. Як виважаєте, чому Центральна Рада не проголосила курс на створення незалежної Української держави?

3. Як ви вважаєте, чому саме М. Грушевський очолив Українську Центральну Раду?

Початок українізації армії

Учитель. Процес формування української армії розпочався водночас з Українською революцією.

Робота з таблицею

На основі тексту підручника складіть хронологічну таблицю про формування української армії та дайте відповіді на запитання.

Орієнтовний вигляд таблиці

Дата	Подія
9 березня 1917 р.	Перші збори українських офіцерів і солдатів російської армії у Києві за ініціативою Миколи Міхновського. Прийнято звернення до Тимчасового уряду з домаганнями національно-територіальної автономії України і проголошено збори Тимчасовою Українською Військовою Радою
16 березня 1917 р.	Нарада військових київського гарнізону. Створено першу військову організацію — Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка. Ухвалено: ü    розпочати створення національної армії, ü    сформувати українські добровільні полки і першому з них присвоїти назву — Перший Український козачий ім. гетьмана Б. Хмельницького полк. Утворено Український Військовий Організаційний Комітет, що мав безпосередньо займатись формуванням національних збройних сил
10 квітня 1917 р.	Віче українських солдатів-фронтовиків у Києві. Ухвалено рішення вимагати від Тимчасового уряду створення української армії, виділення на фронті солдатів-українців в окремі військові частини, формування в тилу полків, для яких державною мовою була б українська
Квітень 1917 р.	Утворення Української фронтової ради для військ Західного фронту у Мінську на чолі з Симоном Петлюрою
Травень 1917 р.	Формування Українського козачого імені гетьмана Б. Хмельницького полку, командиром якого призначено сотника Д. Путника-Гребенюка, згодом — підполковника Юрія Капкана
Травень 1917 р.	Перший Всеукраїнський військовий з’їзд. Утворено Український Генеральний Військовий Комітет, який мав здійснювати керівництво усім українським військовим рухом
Весна 1917 р.	Утворення підрозділів Вільного козацтва

1. Чому водночас з Українською революцією розпочинається українізація армії?

2. Як керівництво Центральної Ради та група самостійників ставилися до розбудови української армії?

Робота з термінами та поняттями

Українізація армії – процес утворення українських національних збройних формувань із частин російської армії в роки революції.

Вільне козацтво – українські добровільні військово-міліційні формування, створені для захисту інтересів народу й охорони правопорядку в Україні в 1917-1918 рр.

Проміжний підсумок.

ЦР від самого початку свого існування була уособленням трьох представництв: національного, соціально-класового і територіаль­ного. Такі ідейні засади та організаційні основи значною мірою за­безпечили їй широку народну підтримку.

Ппідкресли­ти, що з самого початку утво­рення ЦР в її лавах виникло дві течії, коментуючи наведену схему.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Метод «Прес»

· Чи можна стверджувати, що події 1917 р. в Україні мали характер національно-демократичної революції?

Висновок. Основні події 1917 р. в Україні дають підстави стверджувати, що вони мали характер національно-демократичної революції, про що свідчать масовість національно-визвольного руху та участь у ньому різних соціальних верств населення.

Безпосередніми наслідками Лютневої революції 1917 р. для України були:

· посилення політичної боротьби;

· вихід на політичну арену широких народних мас;

· перетворення армії на впливовий фактор внутрішнього життя;

· зростання ролі політичних партій;

· поява паралельних конкуруючих владних структур Тимчасового уряду і Рад, у діяльності яких домінував соціальний акцент, та Центральної Ради, у роботі якої надавалася перевага вирішенню питань національного розвитку.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

Розгортання національно-визвольного руху пригноблених народів після повалення самодержавства в Росії викликало початок Української революції.

Головним змістом діяльності Української Центральної Ради стало домагання національно-територіальної автономії України у складі демократичної федеративної Російської республіки. Курс УЦР визначався українськими політичними партіями, що становили її основу.Державотворчий курс УЦР здобув підтримку на Українському національному конгресі та І Всеукраїнському військовому з’їзді. Національне піднесення перших місяців революції сприяло розгортанню українізації армії.

VII.        Домашнє завдання

Опрацювати відповідний матеріал підручника.

Робота з документом

Із відозв и Тимчасового українс ького революційного комітету від 15 березня 1917 р.

Гасло демократичної республіки, виставлене російською демократією, забезпечує громадянські права кожної окремої людини... Але українська демократія, українські маси потребують забезпечення не лише своїх загальногромадських прав, але й своїх окремих прав національних, тих прав, які російський нарід має вже віддавна.

Найповнішим висловом ідеї національного визволення є національно державна самостійність і лише створення власного суверенного державного організму може забезпечити якнайширший культурний розвиток українського народу. У світлі сього ідеалу, як найближчий етап до нього, як практичне завдання сьогоднішнього дня українська маса в Петрограді повинна виставити, вкупі з демократією інших народів Росії, льозунг перебудови Російської держави на федеративну демократичну республіку з якнайширшими правами окремих націй і спеціяльно з якнайширшою національною територіяльною автономією України.

Отже, широка національно-територіяльна автономія України — се практичний льозунг, під яким кличемо вас усвідомляти й організувати українську масу.

1) Як ставилися автори відозви до гасел, виставлених російською демо-

кратією?

2) Яке гасло, на їхню думку, було найважливішим для українців?

3) Що автори відозви вважали практичним завданням сьогодення, а що —

кінцевою метою в боротьбі українців за національне звільнення?

Робота з документом

Із відозви Української Центральної Ради до українського народу від 22 березня 1917 р.

Народе Український!

... Уперше, Український тридцятип’ятимільйонний Народе, Ти будеш мати змогу сам за себе сказати, хто Ти і як хочеш жити, як окрема нація. З цього часу в дружній сім’ї вільних народів могутньою рукою зачнеш сам собі кувати кращу долю.

Впав царський уряд, а тимчасовий оголосив, що незабаром скличе Установчі Збори (Учредительное Собрание) на основі загального, рівного, прямого й таємного виборчого права... До того часу ми закликаємо спокійно, але рішуче домагатися від нового уряду всіх прав, які Тобі природно належать і які Ти повинен мати, Великий Народе, сам хазяїн на Українській землі. А в найближчім часі права на заведення рідної мови по всіх школах, од нижчих до вищих, по судах і всіх урядових інституціях. З таким же спокоєм, але рішуче домагайся, Народе, того ж права для української мови від пастирів церкви, земств і всіх неурядових інституцій в Україні...

1) Яке твердження документа свідчить, що УЦР була прибічницею автономії України?

2) Які основні завдання для українського народу висуваються у відозві?

3) П орівняйте вимоги у відозві УЦР із тими, що висунув Петроградський тимчасовий український революційний комітет.