Конспект уроку: Причини, привід та початок Першої світової війни

Урок № ____       Група____      Дата______      Вчитель______________

Розділ № 1. Передумови виникнення Першої світової війни. Війна та її наслідки.

Тема уроку:  Причини, привід та початок Першої світової війни (слайд 1)

Мета: (слайд 2)

Ø Навчальна: визначити причини війни і цілі воюючих держав; пояснити, яким був привід до війни та як відбувся вступ у війну ве­ликих держав; охарактеризувати розгортання воєнних дій у 1914р.; пояснити поняття й терміни: «шовінізм», «Лип­нева криза 1914р.», «план Шліффена», «бліцкриг», «гено­цид»;

Ø Розвиваюча: розвивати вміння учнів аналізувати й узагальнювати історичний матеріал;

Ø Виховна: виховний аспект уроку реалізується на підставі усвідомлення учнями трагічності такого істо­ричного явища, як війна, для населення воюючих держав.  
              

Тип уроку: комбінований.

Форми та методи проведення уроку: лекція, бесіда, демонстрація.

Обладнання: комп'ютерна презентація «Причини, привід та початок Першої світової війни», текстові завдання, роздатковий матеріал, завдання на картках, контрольні запитання, ілюстративний та дидактичний матеріал.

Технічні засоби навчання: комп’ютер, мультимедійна система.

Міжпредметні зв’язки: Історія України.

Основні терміни і поняття: план Шліффена, бліцкриг, «лінія Мажино», битва на річці Марні, «Біг до моря», битва під Танненбергом, Галицька битва, «сидяча», або «окопна» війна, Августівська битва, «необмежена підводна війна», «Лузітанія».

Основні дати:  28 червня 1914 р. — убивство ерцгерцога Франца Фердинанда, 1 серпня 1914 р. — початок Першої світової війни, вересень 1914 р. — битва на Марні, серпень—вересень 1914 р. — битва під Танненбергом, Галицька битва, грудень 1914 р. — Сарикамишська битва, лютий 1915 р. — зимова битва в Мазурії, початок «необмеженої підводної війни» Німеччини, 22 квітня 1915 р. — використання Німеччиною під Іпром отруйних газів, травень—червень 1915 р. — наступ німецької армії на Східному фронті, травень 1915 р. — вступ у війну Італії на боці Антанти, жовтень 1915 р. — вступ у війну Болгарії.

Використана література: Щупак І. Я. Всесвітня історія: Підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. ( рівень стандарту, академічний рівень) – Запоріжжя: «Прем’єр». 2010.

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• описувати процес створення Троїстого блоку та Антанти;

• характеризувати витоки та природу міжнародних криз та конфліктів на початку ХХ ст.;

• визначати стратегічні плани противників, причини вступу у війну головних її учасників;

• пояснювати процес гонки озброєнь, посилення мілітаризму, шовіністичної пропаганди, причини, привід s початок Першої свiтової війни;

• показувати на карті основні театри військових дій, військові кампанії та основні битви 1914 р.;

• давати характеристику визначних діячів Першої світової війни;

• хронологічно зіставляти події та явища теми.

                                                               Хід уроку   

І.  ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель інформує учнів, що впродовж наступних двох уроків вони по­знайомляться з подіями Першої світової війни, повідомляє тему й основні завдання уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Запитання і завдання

 1. Коли утворилися Троїстий союз і Антанта? Які держави вводили до цих

воєнно-політичних блоків?                        

2.  Які міжнародні конфлікти та кризи відбувалися на початку XX ст.?

3.  Наведіть факти, що свідчать про розгортання гонки озброєнь на почат­ку XX ст.

Робота з таблицею (слад 3)

Заповніть таблицю, указавши у відповідному стовпчику порядковий номер назв та прізвищ.

1) Париж, 2) Берлін, 3) Микола ІІ, 4) Вільгельм ІІ, 5) Лондон, 6) Відень, 7) Петербург, 8) Австро-Угорщина, 9) Франція, 10) Георг V, 11) Р. Пуанкаре, 12) Франц

Йосиф, 13) Німеччина, 14) Росія, 15) Велика Британія, 16) Італія, 17) Рим.

Зразок відповіді

Антанта 1, 3, 5, 7, 9, 10, 11, 14, 15

Троїстий союз 2, 4, 6, 8, 12, 13, 16, 17

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.  ПРИЧИНИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ І ЦІЛІ ВОЮЮЧИХ ДЕРЖАВ.

Перша світова війна розпочалася 1 серпня 1914 р. і тривала до 11 листопа­да 1918р. За розмахом ця війна стала найбільшою з усіх попередніх.

Цікаво знати

Першу світову війну розпочали вісім європейських держав із населенням 732млн осіб (з колоніями), що становило 44,2% населення планети, а на кінець війни кількість її учасниць досягла 33 держав (із загальної кількості 59 незалежних держав світу) з населенням 1,5млрд осіб, що становило 87 % населення земної кулі. Загальна протяжність фронтів досягала 3 тис. км. Ви­трати держав – учасниць війни на її ведення становили 208млрд доларів, що в 10 разів перевищувало вартість усіх війн, які відбувалися від 1793 до 1907 р.(слайд 4)

Перша світова війна була викликана загостренням суперечностей між. провідними державами світу на початку XX ст. Із кожним роком збільшу­валися їхні видатки на озброєння, шовіністична пропаганда роздмухувала національну ворожнечу, правлячі кола дедалі більше схилялися до здійснен­ня загарбницьких планів силою зброї, постійно виникали нові міжнародні конфлікти.

Робота з термінами і поняттями

Шовінізм – одна з агресивних форм націоналізму, для якої характерна проповідь непереможності й винятковості своєї нації, її зверхності над усіма іншими.

Між провідними державами світу посилювалися економічні суперечності, боротьба за ринки збуту своєї продукції та джерела сировини. Загострюва­лося протистояння між двома воєнно-політичними блоками європейських держав – Троїстим союзом і Антантою. Особливо непримиренними стали інтереси Великої Британії та Німеччини. Ініціаторами розв'язання війни ви­ступили правлячі кола Німеччини та Австро-Угорщини, хоча й інші країни також мали власні загарбницькі цілі.

У плани Німеччини входило привласнення великих територій в Європі (Бельгії, Голландії, України, Прибалтики та інших країн) і «встановлення економічного панування Німеччини над Серединною Європою». Передба­чалося захоплення Бельгійського і Французького Конго з метою створення величезної німецької «Серединної Африки», встановлення контролю над . Єгиптом, оволодіння Африканським узбережжям Атлантики, витіснення британців із басейну Середземного моря, закріплення на Близькому Сході та в Китаї тощо. Правлячі кола Німеччини розраховували отримати з Фран­ції 40млрд франків контрибуції, з Великої Британії та США – по 30млрд доларів.

Австро-Угорщина сподівалася підкорити Сербію, Болгарію й Чорногорію, заволодіти нафтовими родовищами Румунії, встановити панування на Чор­ному, Адріатичному та Егейському морях.

Італія, будучи союзником Німеччини й Австро-Угорщини, вагалася у ви­значенні своїх домагань. З початком війни вона розпочала переговори з обо­ма воюючими сторонами. Урешті-решт держави Антанти запропонували їй більші територіальні надбання, а Велика Британія погодилася надати значну позику. Це схилило Італію до переходу на бік противників Німеччини.

Велика Британія вела війну за збереження своєї колоніальної імперії та ослаблення свого головного конкурента – Німеччини. Вона мала свій ін­терес у тому, щоб підірвати економічну могутність Німеччини та її зростаючу роль у світовій торгівлі. Також Велика Британія претендувала на німецькі колонії, розраховувала захопити в Туреччині Месопотамію (сучасний Ірак), Палестину.

Франція сподівалася повернути Ельзас та Лотарингію, захоплені Німеч­чиною в 1871р., а також привласнити багатий вугіллям Саарський басейн та інші німецькі землі, розташовані на лівому березі Рейну.

Росія розраховувала зруйнувати німецький і австрійський вплив у Туреч­чині та на Балканах, досягти сприятливого режиму контролю над чорномор­ськими протоками Босфор і Дарданелли. Вона також сподівалася захопити західноукраїнські землі, що належали Австро-Угорщині. (слайд 5,6)

Запитання учням:

·        Як ви вважаєте, чому айстро-сербський збройний конфлікт переріс у світову війну?

2. ЛИПНЕВА КРИЗА 1914р. І ПОЧАТОК ВІЙНИ. (відео 1)

         Приводом до початку Першої світової війни став австро-сербський кон­флікт. 28 червня 1914р. в боснійському місті Сараєво Гаврило Принцип, член таємної організації «Млада Босна», убив наступника австро-угорського престолу ерцгерцога Франца Фердинанда. (відео)

Ерцгерцог був головнокомандувачем армії Австро-Угорщини і прибув сюди для участі у військових маневрах, що мали відбутися на кордоні із Сербією саме 28 червня. У сербів це був день націо­нального трауру – вшанування сербів, загиблих у битві з турками на Косо­вому полі в 1389 р. Сербські націоналістичні кола розцінили візит ерцгерцога як образу. У Відні результатів розслідування очікувати не стали. Німецький імператор Вільгельм II, лаконічно висловившись «тепер або ніколи», запро­понував австро-угорському імператору Францу Йосифу «покінчити із сер­бами», використавши сараєвське вбивство як привід до оголошення війни. Для того щоб розпочати війну проти Сербії, австро-угорський уряд висунув вимоги, заздалегідь розуміючи, що вона їх відхилить. 23 липня сербський уряд отримав ультиматум Австро-Угорщини.(слайд 7,8)

Робота з документом

Витяги з ультиматуму Австро-Угорщини уряду Сербії

1. Заборонити всі видання, які підбурюють ненависть і презирство до монар­хії (Австро-Угорщини) і загальні тенденції яких спрямовані проти її територіаль­ної цілісності.

3. Негайно вилучити з навчальних закладів Сербії, як стосовно викладаць­кого складу, так і стосовно навчальних посібників, усе, що служить або може служити підтримці пропаганди проти Австро-Угорщини.

4.  Усунути з військової служби і взагалі з адміністрації всіх офіцерів і чинов­ників, винних у пропаганді проти австро-угорської монархії...

5.  Погодитися на співробітництво в Сербії органів імператорського і королів­ського урядів у справі придушення шкідливих рухів, спрямованих проти ціліс­ності монархії.

6. Відкрити судове слідство проти учасників змови 28 червня... Органи, упо­вноважені імператорським і королівським урядами, візьмуть участь у належному розшуку.

7. Терміново приступити до затримання майора Войя Танкосича і Мілана Цигановича, чиновника сербської держави, скомпрометованих результатами серб­ського слідства.

9. Дати імператорському і королівському урядам пояснення з приводу не­виправданих заяв вищих сербських чиновників, яку Сербії, так і закордоном, які, незважаючи на офіційне становище, не соромляться після замаху 28 черв­ня висловлюватися в інтерв'ю неприязним чином проти австро-угорської мо­нархії...

10. Негайно повідомити імператорський і королівський уряди про здійснення заходів, передбачених названими вище пунктами.

Запитання до документа

·        Чи можна вважати умови ультиматуму порушенням Австро-Угорщиною суверенітету Сербії й втручанням у її внутрішні справи? Обґрунтуйте свою точку зору.

Для відповіді на ультиматум сербському уряду надавалося 48 годин. У разі не прийняття його умов повністю Австро-Угорщина погрожувала розривом дипломатичних відносин. Провідні держави зайняли вичікувальну позицію, щоб не бути звинуваченими у втручанні в конфлікт і підтримці однієї з його сторін. За 10 хвилин до завершення терміну ультиматуму Сербія заявила, що приймає його умови за винятком участі австрійської поліції у проведенні слідства на території Сербії. Це стало для Австро-Угорщини приводом до роз­риву дипломатичних відносин із Сербією і оголошення їй війни. У ніч із 28 на 29 липня відбулося артилерійське бомбардування Белграда. Після цього події розвивалися дуже швидко.

Запитання учням.

·        У яких частинах віту велися бойові дії?

·        Які фронти були «перенасичені» воєнними подіями? Як ви вважаєте, чому?

3. ВСТУП У ВІЙНУ ВЕЛИКИХ ДЕРЖАВ.

Колективна робота з підручником

Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал параграфа, визнача­ючи, як вступили у війну великі держави, і розпочинають складання хроно­логічної таблиці «Основні воєнні дії та події Першої світової війни».

Дата	Подія	Результат

Учитель систематизує й уточнює результати роботи учнів, використовую­чи наведений нижче матеріал і таблицю.

Додаткова інформація

Росія, союзником якої була Сербія, вважала, що для збереження свого ав­торитету повинна надати підтримку сербам. 29 липня вона здійснила часткову мобілізацію у воєнних округах, спрямованих проти Австро-Угорщини, а також на Балтійському і Чорноморському флотах. Німеччина звернулася до російського уряду з ультиматумом припинити мобілізацію і, не отримавши відповіді, 1 серпня оголосила загальну мобілізацію. Увечері того самого дня Німеччина оголосила війну Росії. З серпня німецький посол передав ноту про оголошення війни уряду Франції. 4 серпня Німеччина, що перед цим звинуватила французів у порушенні нейтралітету Бельгії, сама порушила норми міжнародного права і без оголошення війни вторглася на її територію. Це стало приводом до того, щоб у ніч з 4 на 5 серп­ня у війну проти Німеччини вступила Велика Британія.

Японія вирішила використати війну для захоплення німецьких колоній у Ти­хому океані, встановлення свого панування над Китаєм і Далеким Сходом. У серп­ні 1914р. вона оголосила війну Німеччині. У жовтні у війну на боці Німеччини та її союзників вступила Османська імперія, яка розраховувала захопити росій­ське Закавказзя. Дуже швидко війна набула широких масштабів і стала світо­вою, події якої відбувалися по всій земній кулі. У різних регіонах сформувалися основні та другорядні театри воєнних дій. Основними були Західний і Східний фронти.

               Театри бойових дій у Першій світовій війні

Назва, період існування	Противники
	Антанта і її союзники	Троїстий (Четверний) союз і його союзники
Західний фронт (1914–1918рр.)	Велика Британія, Франція, Бельгія, США та ін .	Німеччина
Східний фронт (1914–1917рр.)	Росія	Німеччина, Австро - Угорщина
Італійський фронт (1915–1918рр.)	Італія, Велика Британія, Франція	Австро-Угорщина
Румунський фронт (1916–1918рр.)	Румунія, Росія	Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, Туреччина
Кавказький фронт (1914–1917рр.)	Росія	Туреччина
Салонікський фронт (1915р.)	Сербія, Чорногорія	Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія
Балканський фронт (1917–1918рр.)	Франція, Греція, Сербія, Чорногорія	Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія
Месопотамський і Палестинський фронти (1914–1918рр.)	Велика Британія та її домініони	Німеччина, Туреччина
Африканський фронт (19.14–1918рр.)	Війська держав Антанти	Німецькі колоніальні війська
Далекосхідний фронт (1914р.)	Японія, британські до­мініони	Німеччина

Цікаво знати

На початку війни воюючі країни охопила хвиля патріотизму й націоналізму, підтримувана урядовою пропагандою. З часом, коли надії на швидку й безкровну перемогу зникли, вона змінилася зневірою і втомою, привела до поширення антивоєнних пацифістських настроїв. Однак на початку війни патріотичний підйом сприяв активній мобілізації сил. Зовнішнім виявом національних почуттів стали перейменування в Росії міст із німецькими назвами, зокрема Санкт-Петербург став Петроградом, у Великій Британії королівська сім'я родом із німецького Ган­новера взяла нове прізвище – Віндзор.

4. ПЛАН ШЛІФФЕНА.(відео 2)

На початку війни держави Антанти мали перевагу в людських і матеріаль­них ресурсах над державами Троїстого союзу. Населення перших (не рахую­чи колоній) становило 260 млн осіб, других – 120 млн осіб. Країни Антанти па початку війни виставили 262 дивізії загальною кількістю понад 5,8 млн осіб, Троїстого союзу – 170 дивізій загальною кількістю понад 3,8 млн осіб. Однак Німеччина була набагато краще, ніж її противники, підготовлена до ві­йни за бойовим досвідом солдатів, якістю озброєнь та мала перевагу у важкій артилерії. До того ж у німців була можливість швидко перекидати війська ::і одного фронту на інший завдяки розвинутій мережі залізниць. У державах Троїстого союзу німецьке верховне командування мало вирішальний вплив, а в Антанті координація дій між державами була слабкою.

Робота з термінами і поняттями

Агресія – поняття міжнародного права, яке означає протиправне, пряме чи опосередковане, застосування збройної сили однією державою проти суверенітету, територіальної цілісності чи політичної незалежності іншої.

Бліцкриг (у перекладі «блискавична війна») – теорія ведення агресивної війни, розрахована на капітуляцію противника в найкоротші строки внаслі­док раптового нападу на нього й швидкого просування в глиб країни.

Коаліція – політичний або військовий союз держав, які домовилися про спільні дії з тих чи інших питань міжнародних відносин.

Майже за рік до початку війни начальник генерального штабу Німеччини Г. фон Мольтке подав імператору воєнно-оперативний план нападу на Фран­цію і Росію, розроблений на основі плану бліцкригу його попередником ге­нералом А. фон Шліффеном, який передбачав ведення війни на два фрон­ти – проти Франції та Росії. При цьому головна ідея плану полягала в тому, щоб якомога швидше ліквідувати один із фронтів і уникнути затягування війни. Тривала війна загрожувала поразкою Німеччині, яка поступалася противникам Людськими і матеріальними ресурсами.

План Шліффена передбачав спрямувати 85% усіх сил німецької армії на перший удар по Франції, здійснивши вторгнення на її територію через слабку нейтральну Бельгію північніше Парижу в обхід основних сил фран­цузької армії. У результаті цього «непрямого удару» французька армія мала бути оточена і знищена до того, як Росія завершить мобілізацію своєї армії (за німецькими підрахунками для цього їй було потрібно близько шести тиж­нів). Проти Росії до перемоги над Францією виставлявся лише слабкий за­слін. Після розгрому протягом чотирьох–шести тижнів французької армії . Німеччина мала спрямувати свої війська на Східний фронт і разом з Австро-Угорщиною в ході блискавичної війни завдати нищівної поразки Росії.

(слайд 9)

Мольтке, не змінюючи основу плану Шліффена, посилив лівий фланг За­хідного фронту і заслін проти Росії в Східній Пруссії. Однак завдяки цьому він дещо ослабив основне німецьке угруповання, що завдавало удар по Фран­ції через Бельгію.

5. ВОЄННІ ДІЇ У 1914 р.

Колективна робота з підручником

Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал параграфа, визнача­ють основні воєнні дії, що відбувалися у 1914р., і продовжують заповнення таблиці «Основні воєнні дії та події Першої світової війни ». Учитель система­тизує й уточнює результати роботи учнів, використовуючи наведений нижче матеріал.

Додаткова інформація

2 серпня 1914 р. німецька армія вторглася на територію Люксембургу, а через два дні – до Бельгії. Наступ здійснювався основними силами кількістю 1,6 млн осіб відповідно до плану бліцкригу й за розрахунками німецького командування повинен був завершитися перемогою до «осіннього листопаду». 20 серпня німці захопили бельгійську столицю Брюссель. Спроби опору жорстоко придушували­ся. Так, лише в містечку Арденни за вироком військового суду 21 серпня роз­стріляли 110 осіб.

До 25 серпня на 250-кілометровій ділянці франко-бельгійського кордону відбу­валася запекла прикордонна битва, що завершилася поразкою французів. Перед німецькими військами відкрився шлях на Париж. Французький уряд залишив столицю й переїхав до міста Бордо.

Тим часом дві російські армії під командуванням генералів П. Ренненкампфа і О. Самсонова розгорнули наступ у Східній Пруссії. Німецьке командування терміново перемістило туди з Бельгії два армійські корпуси і кавалерійську ди­візію. Однак ця допомога була зайвою. Наприкінці серпня – на початку вересня внаслідок помилок російських генералів німці по черзі розгромили їхні армії. Росіян витіснили зі Східної Пруссії, причому близько 30 тис. солдатів потрапили в оточення, а генерал Самсонов застрелився.

Успішнішими були дії проти Австро-Угорщини російського Південно-Західного фронту, що розгорнув наступ у Галичині. У Галицькій битві 18 серп­ня – 21 вересня брали участь 700 тис. російських і понад 830 тис. австро-угорських вояків. Австро-угорські війська під тиском росіян, ширина наступу яких досяга­ла 400км, глибина – до 200км, зазнавали поразки за поразкою.(слайд 10) 21 серпня ро­сійські армії генералів М.Рузського та О.Брусилова захопили Львів і, розвива­ючи наступ, взяли в облогу фортецю Перемишль. У результаті Галицької битви росіяни оволоділи Східною Галичиною, Північною Буковиною і вийшли до Кар­патських перевалів. Стрімкий наступ росіян показав, що німецькі розрахунки утримувати Східний фронт силами однієї Австро-Угорщини провалилися. Втрати австро-угорської армії досягали 400 тис, російської – 230 тис. осіб. Галицька битва вперше продемонструвала військово-тактичні особливості Першої світової війни – переважання фронтальних бойових дій, що супроводжувалися величез­ними втратами обох сторін.

Росіянам відкрилась можливість здійснити наступ через Карпатські перевали до Угорщини або спрямувати удар через Польщу прямо на Берлін. За наполяган­ням союзників російське командування обрало наступ на Німеччину. У той самий час німецьке командування зосередило війська для удару на Варшаву, щоб відволікти росіян і допомогти союзникам-австрійцям. У результаті цього німецькі та російські війська зійшлися в зустрічному наступі на фронті в 300 км у районі Івангорода і Варшави. Маючи чисельну перевагу, росіяни розгромили дві армії противника. Шлях на Берлін і Відень було відкрито. Лише вмілі дії німецьких генералів П. фон Гінденбурга і Е. Людендорфа й величезні втрати дозволили зу­пинити росіян.

Постать в історії

Видатний німецький військовий і державний діяч Пауль фон Гінденбург (1847–1934) брав участь в австро-прусській і франко-прусській війнах XIX ст., а з 1911 р. перебував у відставці. З початком Першої світової війни за пропозицією імператора очолив німецьку армію в Пруссії, яка протистояла наступу російських військ. Завдяки власному таланту Гінденбурга і допомозі його молодого поміч­ника генерала Е. Людендорфа росіян розгромили. Ця перемога перетворила Гін­денбурга на національного героя. Вільгельм II надав йому звання фельдмаршала і призначив командувачем Східним фронтом. У 1915р. генерал здійснив успішну наступальну операцію проти росіян. Із 1916р. перебував на посаді начальника генерального штабу Німеччини. Розробив план наступальної операції 1918р. на Західному фронті, яка розпочалася успішно, але не могла продовжуватися через нестачу сил у Німеччини. Саме Гінденбург у 1918р. відверто заявив Вільгельму II про неможливість досягти перемоги у війні й запропонував розпочати переговори про мир з Антантою, поки німецькі війська перебувають на території противника.

У роки революції та післявоєнної нестабільності він став кумиром націона­лістів і символом втраченої величі країни. У 1925р. був обраний президентом Німеччини.

На Західному фронті на початку вересня німці підійшли до Парижа й фор­сували річку Марну. 5^-12 вересня на північний схід від французької столиці, уздовж Марни, відбулася грандіозна битва. Німецьке командування, вважаючи, що французи нездатні чинити серйозний опір, вирішило не обходити Париж із півночі, як передбачалося планом Шліффена, а рухатися навпростець. До того ж воно відправило до Східної Пруссії два корпуси і дивізію. Однак німці наштовхнулися на сильний опір французів, які змогли швидко зосередити зна­чні сили у вирішальних місцях боїв. Зокрема, частини Паризького гарнізону, що внесли перелом у хід битви, були перекинуті до Марни на міських таксі. Це був перший в історії досвід використання автомобільного транспорту у військо­вих цілях. Французьким військам вдалося до 9 серпня зупинити противника й перейти в наступ.

За висловом французів, відбулося «диво на Марні», у результаті якого німці, незважаючи на те, що ініціатива і загальна перевага в силі належали їм, зазнали поразки. У битві на Марні німецька армія втратила 40 тис. осіб полоненими. Про­те її головним результатом став провал плану бліцкригу. Німецьке командуван­ня спробувало виправити ситуацію, завдавши флангового удару з метою оточити французів і захопити Париж. Але британські та французькі війська, що прибули на фронт, також перейшли в наступ.(слайд 11,12)

Восени 1914р. впродовж двох місяців у північній Франції тривали маневрені бої, які іронічно назвали «біг до моря», під час яких обидві сторони намага­лися обійти противника з флангів. Німцям не вдалося захопити жодного порту на французькому узбережжі. Урешті-решт встановилася лінія постійного фронту завдовжки 700км – від кордонів Швейцарії до протоки Ла-Манш. Стабілізація лінії фронту і провал планів німецького командування стали стратегічним успі­хом французів і британців. Події осені 1914р. свідчили про зміни в характері ві­йни: якщо до цього вона була маневреною, то тепер стала позиційною. Обидві сторони рили окопи, будували міцні земляні й бетонні укріплення, недоступні навіть для важкої артилерії. Перед ними встановлювалися кілометрові мінні поля і ряди колючого дроту. Противникам вистачило ресурсів, щоб збудувати ці укріплення, однак для їх подолання жодна сторона не мала необхідних людських і матеріальних резервів.

Після того як за сприяння турецького уряду німецькі крейсери «Гебен» і «Брєслау» у ніч із 15 на 16 жовтня, потіснивши британсько-французьку еска­дру, обстріляли Севастополь, Одесу, Феодосію і Новоросійськ, Антанта оголосила війну Османській імперії. У результаті цих дій виник російсько-турецький Кав­казький фронт завдовжки 350 км. Спроби наступу турецької армії були невдали­ми. У Сарикамиській битві (грудень 1914 – січень 1915 р.) росіяни розгромили її основні сили. Російська армія розгорнула наступ і вступила на територію Ту­реччини. Турецьке керівництво, не визнавши власних прорахунків, заявило, що просуванню росіян сприяють християни-вірмени, що жили в країні.(слайд 13) У Туреччині відбулися жахливі за масштабами погроми і вбивства вірменів. На кінець 1915 р. з 2,1млн вірменів у країні залишилося лише 600 тис. Такого геноциду людство ще не знало. Це було першим у XX ст. масовим знищенням невинних людей за націо­нальними, релігійними і расовими ознаками. Однією з причин ненависті до вірме­нів стало те, що вони були християнами в мусульманській Туреччині й посідали провідні позиції в її економічному житті, утримуючи близько 80% внутрішньої і зовнішньої торгівлі.

У Палестині та Іраку виникли Палестинський і Месопотамський фронти, де турецька армія воювала з військами Великої Британії.

Робота з термінами і поняттями

Геноцид – повне або часткове знищення окремих груп населення за расо­вими, національними чи релігійними ознаками, що вважається одним із най­тяжчих злочинів проти людства.

Робота з документом.

Метод «Залиште за мною останнє слово».

Працюючи в парах, учні читають текст та обирають найважливіші, на їхню думку, аргументи на захист своєї позиції та записують їх.

По завершенні роботи відбувається обговорення. Учні можуть користуватися аргументами один-одного. Вислухавши всіх, той, хто представляє аргументи останнім, може підбити підсумки. За ним, таким чином, залишається останнє слово.

Запитання учням

·        Які з пунктів таємного висловлювання…» могли бути і в планах країн-опонентів?

Текст документа.

з таємної доповіді міністра закордонних справ Росії про мету Антанти (14 вересня 1914 р.)

1. Головна мета союзників — зламати могутність Німеччини та її претензії на військове та політичне панування…

2. Територіальні зміни повинні визначатися принципом національностей.

3. Росія приєднує до себе нижню течію Неману і східну частину Галичини, а до Царства Польського вона приєднує Східну Познань, Сілезію і західну частину Галичини.

4. Франція повертає назад Ельзас-Лотарингію, долучаючи до неї яку захоче частину рейнської Пруссії та Палатинату.

5. Бельгія суттєво розширює свою територію.

6. Шлезвіґ-Гольштейн повертається Данії.

9. Сербія приєднує Боснію та Герцеговину, Далмацію і Північну Албанію.

11. Греція приєднує південь Албанії, за винятком Валлони, яка відійде до Італії.

12. Англія, Франція та Японія розділять між собою німецькі колонії…

13. Німеччина й Австрія заплатять військову контрибуцію. (слайд 14)

V. Узагальнення й систематизація знань

Робота з картою (робота в парах)

Учні по черзі ставлять один одному запитання за картою.

1. Покажіть одну з країн Антанти.

2. Покажіть Німеччину та Австро-Угорщину.

3. Покажіть лінію Східного фронту.

4. Покажіть лінію Західного фронту.

5. Покажіть місце першого використання отруйних газів.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

•  Перша світова війна стала результатом боротьби провідних держав за панування у світі. Війна мала загарбницький характер із боку всіх держав-учасниць, крім Бельгії та Сербії, що стали жертвами агресії.

•  На кінець 1914 р. на всіх фронтах Першої світової війни бойові дії в осно­вному завершилися на користь держав Антанти. Розрахунки німецького генерального штабу на переможну блискавичну війну не виправдалися. Війна затягувалася, набувала дедалі більших масштабів, втягуючи в ка­тастрофу народи всієї земної кулі.

VII.   ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.

2. Позначити на контурній карті.

а) країни-члени Антанти і Троїстого союзу;

б) нанести лінії Західного і Східного фронтів у 1914 р.;

в) позначити дати і місця основних битв у 1914–1915 рр.